У 1987 році професором Кеном Кенфілдом (США) було розпочато унікальне соціологічне дослідження. Впродовж наступних десяти років його команда провела опитування понад 10.000 чоловіків з різних соціальних груп та етносів, яким було поставлено більше 600 питань стосовно їхньої практики та ідеалів батьківства. Відповіді були піддані статистичному аналізу за результатами якого науковці виокремили 48 основних критеріїв батьківської практики чоловіків. В свою чергу отримані критерії логічно об’єднали в 4 генеральні показника, які окреслили практику батька: участь – постійність – знання – турбота.

Наші зусилля, як батька, реалізуються саме в цих чотирьох сферах, вони окреслюють кордони потреб дитини і є природними для самого батька. Якщо ми уважні до своїх дітей, постійні в цьому, усвідомлюємо їхні потреби і оточуємо їх турботою, вони виростуть сильними особистостями з вірним уявленням про сім’ю і роль батька в ній.

Вперше, хтось отак взяв і намалював мапу батьківства, ба більше, визначив координати за якими батькові можна знайти себе на цій мапі, побачити курс, яким він йде у взаєминах з дітьми, і за потребою відкоригувати його.